Zosh8

100-річчя з дня народження Героя України Олексія Береста

9 березня виповнюється 100 років з дня народження нашого земляка, військового діяча, учасника Другої світової війни, Героя України Олексія Прокоповича Береста.

До цієї знаменної дати учні нашої школи поклали квіти до памʼятника О.Бересту.

На шкільному прес-центрі розміщена коротка біографічна довідка про Береста, його фото.

А учні 10 класу Анастасія та Владислав провели в прямому ефірі охтирського радіо інформаційну програму про земляка-героя.

Пропонуємо вашій увазі текст їхнього виступу.

 

Є в Охтирському районі невеличке село Горяйстівка. У цьому селі 9 березня 1921 року і народився Олексій Берест. У пеклі Голодомору з шістнадцяти дітей в його родині вижило лише восьмеро. Батьки також померли. Так одинадцятирічний Олексій залишився круглим сиротою…

Не маючи ніякої підтримки, він, тим не менш, зміг розпочати кар’єру військового. В армію пішов добровольцем у 1939-му, брав участь у Зимовій війні проти Фінляндії. Заслужив подяку за врятування життя командира. А в роки Другої світової війни, отримавши екстерном офіцерську освіту, Олексій Прокопович став молодшим лейтенантом.

З 22 червня 1941 Олексій Берест боровся проти німецьких загарбників як зв’язківець, з 1942 – командир відділення. Воював на 1-му Білоруському фронті. Брав участь у боях на річці Одер, за Польщу, брав Берлін.

У боях за Рейхстаг Берест воював у батальйоні капітана Неустроєва. Напередодні штурму Військовою радою було підготовлено дев’ять прапорів Перемоги. Вони були передані представникам дев’яти дивізій, що вели бої у центральній частині Берліна. Розвідгрупу, яка отримала полотнище №5, очолював українець лейтенант Олексій Берест. 24-річний Олексій був високого зросту, міцний, йшов попереду і прокладав дорогу прапороносцям. Він першим піднявся на дах і витягнув туди Єгорова та Кантарію. 30 квітня 1945 року приблизно о десятій вечора ці троє людей встановили прапор над рейхстагом.

Прапор Перемоги підтверджував падіння Берліна. Він був прострелений у кількох місцях, кулею було розколоте древко – то німці намагались його зрізати вогнем. Але їм це не вдалося.

В офіційній радянській історіографії факт встановлення Прапора Перемоги Олексієм Берестом приховувався. Але у протокольному документі тих років «Боевая характеристика знамени» зазначено: «Отважные воины коммунист лейтенант Берест, комсомолец сержант Егоров и беспартийный младший сержант Кантария установили знамя над зданием германского парламента».

У Берліні Бересту довелося відзначитися ще в одному епізоді. На ранок 1 травня офіцери СС, які захищали Рейхстаґ, викинули білий прапор і висловили готовність до переговорів – але лише з офіцером рангом не нижче полковника. Найвищим чином у батальйоні був комбат, капітан Неустроєв. Але він був надто непоказний: сухорлявий, невисокий на зріст. Не довго думаючи, Неустроєв дав команду перевдягти в полковника богатиря Береста, а сам пішов при ньому «ад’ютантом». Після чотирьох годин перемовин німці погодилися здатися.

Але про це все радянським керівництвом якось забулося. 8 травня 1946 року за встановлення прапора Перемоги над Рейхстаґом звання Герой Радянського Союзу отримали: капітан Давидов, сержант Єгоров, молодший сержант Кантарія, капітан Неустроєв, старший лейтенант Самсонов. Такої ж честі був удостоєний старший лейтенант Сьянов, який забезпечував прикриття групі Олексія Береста. Самого Береста нагородили лише орденом Червоного Прапора. Спроби побратимів добитися справедливості не мали успіху – на всі запити приходила відповідь, що за один і той самий подвиг двічі не нагороджують.

Олексій Берест дослужував у Чорноморському флоті. Демобілізувавшись з армії, оселився з дружиною в Ростові-на-Дону. Непоступливий характер і загострене почуття справедливості стали причиною частої зміни роботи. У 1953-му його звинуватили в розтратах кіномережі, яку він очолював. А більше – у тому, що він викинув із 2-го поверху слідчого, який поставив під сумнів його бойові заслуги. Вирок – 10 років пермських таборів. Через 5 років Береста звільнили по амністії.

Повернувшись додому з пермських таборів, він працював на заводі «Ростсільмаш» у сталеливарному цеху простим робітником.

Життя О. Береста обірвалось трагічно. 3 листопада 1970 року о сьомій вечора Олексій Берест вів п’ятирічного внука Альошу з дитсадка. Саме переходили залізничне полотно. Попереду йшла жінка з маленькою дівчинкою. В цей момент під’їхала електричка. Великий натовп людей кинувся до неї. Хтось штовхнув дівча на рейки. У цей момент по паралельній лінії мчав поїзд. Олексій Прокопович кинувся рятувати дівчинку. Її вихопив з рейок, а сам вискочити не встиг – потрапив під локомотив. Поїздом чоловіка викинуло на платформу, що була навпроти. Його ще можна було врятувати, але «швидка» їхала надто довго – більше трьох годин. І рано вранці 4 листопада, не приходячи до свідомості, Берест помер. Герою було лише 49. Похований на кладовищі селища Александрівка на околиці міста Ростов-на-Дону.

6 травня 2005 року за бойову відвагу у Другій світовій війні, особисту мужність і героїзм, виявлені в Берлінській операції та встановленні Прапора Перемоги над рейхстагом Указом Президента України Олексію Бересту посмертно присвоєно звання Героя України із врученням ордена Золотої Зірки.

У березні 2011 року Укрпоштою був випущений конверт, присвячений Бересту. Про життєвий шлях героя видано 3 книги українського друку, понад пів сотні статей в періодичних виданнях України.

Недалеко від нашої  школи на 8 сотні є вулиця Олексія Береста, на розі якої встановлено барельєф герою-земляку. Також у містах Києві, Вінниці, Мукачево, Олевськ є вулиці, названі на його честь. У місті Суми на вулиці Береста, 5 встановлена анотаційна меморіальна дошка.

А 25 серпня 2005 року у нашому місті був урочисто відкритий пам’ятник Герою України Олексію Бересту.

Ми шануємо памʼять земляка, який є прикладом мужності й героїзму для минулих та прийдешніх поколінь.

2 думки про “100-річчя з дня народження Героя України Олексія Береста”

  1. Вікторія

    Юні журналісти – молодці. Пам’ятаючи звитяжне минуле, збудуємо вільне майбутнє.

  2. Валентина

    Довгі роки ім’я нашого земляка замовчувалося, а він все життя прожив як подвиг, і смерть свою зустрів як герой

Коментарі закриті.